Обмеження

Давайте не ставити рамок на душу.

Пишу те, що хочу, а не те що мушу.

Цю скуку музика Вівальді задушить.

Хто окрім мене мою тишу зрушить…

BYday..∞

Прояви натхнення такі непередбачувані, ніколи не знаєш що тобі за хочеться писати. Буває так що тільки проза дає можливість висловити свої думки і переживання, а буває що ти й не чекаєш а вірші самі  народжуються у голові. Пробувати заставити себе писати в тому чи іншому жанрі- це те саме що бігати за двома зайцями.  Але не варто зациклюватися на одному, адже цим ми ставимо собі обмеження намагаючись знайти свій стиль, жанр чи тему. Ми, наші думки, світ навколо нас- усе таке непостійне, мінливе І обмеження руйнують ніші мрії чи навіть маленькі спроби їх здійснити.  Так ось, я не обіцяю постійності у своїх блогах і часто вони можуть бути скучні, але писатиму допоки буде інтерес..)